• Bakhurynskyi Barristers
• Блог
• Листок лікарських призначень медичної картки стаціонарного хворого НЕ є об’єктом службового підроблення

Суди виснували, що «Листок лікарських призначень медичної картки стаціонарного хворого» не є офіційним у розумінні положень примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України.

Так, у примітці до ст. 358 Кримінального кодексу України визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 Кримінального кодексу України слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити (штамп, печатку, номер, дату, підпис).

Невідповідність документа хоча б одному з наведених нижче критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

У даному випадку листок лікарських призначень не відповідає критерію «складання, видання чи посвідчення відповідною особою, в межах її компетенції, за визначеною законом формою та з належними реквізитами» офіційного документа, оскільки листок лікарських призначень є формою первинної облікової документації, у якому медична сестра робить лише відмітку щодо виконання призначення лікаря.

Листок лікарських призначень є внутрішнім оперативним документом і після виписки хворого постійно зберігається у його медичній картці. Інформація, яка міститься у листку лікарських призначень не містить юридично значущого характеру, так як не підтверджує та не засвідчує конкретних подій, явищ та фактів, які б спричинили наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків, тому доводи сторони обвинувачення про протилежне не заслуговують на увагу, а висновки суду першої інстанції в цій частині з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд є правильними.

Таким чином, встановивши, що документ, у службовому підробленні якого обвинувачувалась особа, не може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 366 Кримінального кодексу України, а також з`ясувавши, що вона не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 366 Кримінального кодексу України, суд обґрунтовано виправдав її в зв`язку з відсутністю в інкримінованому діянні складу кримінального правопорушення.

Ознайомитися з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 05.12.2024 у справі № 683/1806/21 можна за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123659171